89 наших колег-енергетиків служать у лавах Збройних Сил України.
Ті ж, хто залишається на своїх робочих місцях, не лише забезпечують наших вояків надійним тилом, а й долучаються до допомоги війську.
Віримо, що серед українців не залишилося жодного, хто не допомагав би армії. Та є люди, які значно більше за інших задіяні до волонтерського фронту.
Є вони і на Рівнеобленерго – збирають кошти, контактують з військовими, медустановами, шукають дефіцитні ліки, доправляють за призначенням, плетуть сітки, сортують гуманітарну допомогу… Роботи для забезпечення перемоги на сьогодні вистачає.
Як розповіли начальник відділу по роботі з ринком і комерційним операціями Анна Лєзнікова та інженер з аудиту відділу аналітики Тетяна Матіяш, спочатку долучилися до плетіння сіток: «стали справжніми майстринями у цій справі», – жартують дівчата. Далі почали поширювати в соцмережах інформацію про потреби для армії. Тетяна Матіяш розповідає, що надзвичайно надихнулась тим, скільки небайдужих людей з-за кордону відгукнулися і почали перераховувати кошти для наших захисників. За зібрані гроші було придбано десятки ящиків медикаментів, найнеобхіднішого для комфорту наших захисників. Допомога продовжує надходити, а дівчата продовжують шукати, купувати, довозити за призначенням. Адже, через порушені логістичні ланцюжки, знищені підприємства часто буває складно навіть знайти те, чого потребують, – розповіла Анна Лєзнікова.
Тож разом з іншими нашими колегами дівчата віддають волонтерству увесь свій вільний час, бо на сьогодні найменший внесок у перемогу важливий.
З першого дня повномасштабної російської агресії у міському волонтерському штабі Рівного – наш провідний бухгалтер Алла Чайка, яка для себе одразу вирішила: сидіння вдома може звести з глузду.

Тому й, дізнавшись про початок роботи волонтерського штабу, оформила відпустку і вже 25 лютого була у Народному домі. За час війни мала лише один вихідний – обсяги роботи у центрі просто вражають – на день сортуються, розподіляються тонни допомоги. Звідусіль тільки й чути: «Алло, куди нести білизну?», «А ці ящики теж грузити?», «Тут допомога з Березно прибула, куди складати?» – наша Алла займається розподілом одягу у центрі. Каже, що  робота без вихідних – це її вибір не лише через обсяги, а й через неймовірно сильний зв’язок, який виник між волонтерами за ці кілька тижнів війни. Тут зустрілися однодумці, як не можуть бути вдома у такий скрутний для країни час. А ще через розуміння того наскільки така допомога важлива людям і через впевненість у швидкій перемозі. Алла розповіла, що вражена чуйністю рівнян – на будь-який її заклик чи потребу одразу ж відгукуються десятки, якщо не сотні. Наприклад, коли в штаб необхідні були пів літрові банки, вже за кілька годин волонтери мали тисячу банок! І таких історій – безліч. Тож Алла продовжує працювати. На прощання додає, що не боїться вибухів, які дедалі частіше лунають у Рівному і плакала за ці тижні лише раз, коли дізналася про загибель нашого колеги – Андрія Савоніка.
Саме тому, щоб припинити страждання українців та бодай натрохи наблизити день перемоги над рашистами і викладаються наші волонтери.
Тримаймо волонтерський стрій!
Перемога обов’язково буде за нами!